Рейдерство – майже найуживаніше слово серед представників бізнесу, особливо в аграрному секторі, яке, на жаль, впевнено і швидко стало звичним у використанні в бізнес-колах.
Найрозповсюдженішим та найнебезпечнішим видом рейдерства в Україні є внутрішнє рейдерство, яке починається з внутрішнього шахрайства, коли працівники підприємства, особливо його керівний склад, змовившись, або через погрози з боку потенційних рейдерів, вживають дії “зливу” підприємства. Починаються штучні проблеми з контролюючими органами, контрагентами, орендодавцями земель, які є наслідком умисних дій у вигляді невчасної, неповної сплати податків, кредитів, розрахунків з контрагентами, несвоєчасної та неповної виплати коштів по зобов’язаннях, тобто підприємство починає грузнути в штучних боргах та проблемах, на вирішення яких витрачаються додаткові кошти, що може повністю його знесилити.
Саме з такою справою стикнулись в своїй роботі юристи Юридичної Компанії “Віннер”.
Суть справи. Директор агропідприємства, за попередньою змовою з рейдерами, уклав договори поставки продукції на підприємство з двома компаніями (фірма А та фірма Б), які належали рейдерам. Вартість договорів більш ніж в два рази перевищувала вартість чистих активів підприємства. За статутом директор не мав обмежень у здійсненні повноважень і користувався довірою з боку засновників підприємства.
Договори були укладені з умовою 100 % передоплатою за поставку продукції.
Після отримання коштів від фірми А директор агро компанії в той самий день перераховує отримані кошти на рахунки фірми Б, при цьому не поставляючи обумовлений договором товар на фірму А, чим створив штучний великий борг агропідприємства.
Фірма Б, отримавши кошти, “розпорошує” їх на підставних ФОП та ТОВ за фіктивними господарськими операціями та розпочинає процедуру банкрутства. Директор агропідприємства зникає.
В цей час фірма А відкриває фіктивні кримінальні справи щодо незаконного заволодіння коштами, накладається арешт на банківські рахунки підприємства, заборона на реалізацію продукції, робота підприємства блокується.
Паралельно подається позов до підприємства від фірми А про стягнення боргу, який як зазначалось вище, значно перевищує вартість самого підприємства, тобто власників агропідприємства ставлять в умови, за яких працювати далі неможливо.
Суд першої інстанції задовольняє позов. Апеляція підтримує. В цей час з’являються “рятівники”, які пропонують на вигідних умовах викупити підприємство у власників, яким, на їх думку “нічого не світить”.
Саме на цій стадії вступають в справу юристи компанії “Віннер”. Подається касаційна скарга.
Суд касаційної інстанції скасовує рішення попередніх судів та відправляє справу на новий розгляд із зауваженнями на користь відповідача, тобто агропідприємства.
Касаційний Суд вказав на не повне дослідження судами першої та апеляційної інстанції всіх наявних доказів та обставин справи, вказав на порушення судами норм процесуального права щодо незабезпечення проведення відповідних експертиз у справі за клопотанням відповідача.
В той же час скасовується арешт рахунків та продукції підприємства, робота останнього поетапно відновлюється.
Поради юристів:
Треба розуміти, що якщо рейдери мають чітку мету “віджати” підприємство – вони це зроблять. Універсальних методів, як його взагалі уникнути не існує, тому що неможливо дізнатись наперед хто і коли захоче відібрати ваше майно. Що можуть зробити професійні юристи – мінімізувати можливості для рейдерів, щоб ними було вчинено якомога менше дій і вони отримали якомога менше інформації, коштів, мінімізувати наслідки такого захоплення та вжити максимально швидко і правильно дії по поверненню активів.
Мінімізація можливостей – контролювати роботу власного підприємства, його керівного складу, угоди на великі суми коштів. Багато хто з рейдерів, за допомогою керівного складу підприємства, використовує засоби у вигляді фіктивних кримінальних справ, які заводяться відносно підприємства, яке планується захопити, в результаті чого здійснюються незаконні обшуки, арешт техніки, вилучення продукції підприємства, заборона на її реалізацію тощо.
На сьогоднішній день триває дискусія серед підприємців щодо внесення змін до нового закону про товариства стосовно обов’язкового затвердження згоди рішенням загальних зборів щодо укладення керівниками підприємств угод, що перевищують 50% вартості чистих активів підприємства за останній квартал.
Однак описана вище ситуація однозначно говорить про користь такої норми, хоч процедура і є ускладненою.
