Щороку зерновики стикаються з одними й тими ж проблеми – відсутністю потрібної кількості локомотивів, непрогнозованістю логістики, надто тривалою доставкою зерна до морських портів, непередбачуваною зміною тарифів та непрозорим розподілом залізничної інфраструктури серед учасників ринку.
Про це повідомляє “ПроАгро Груп” з посиланням на Znaj.ua.
Георг фон Нолкен, генеральний директор компанії “Контінентал Фармерз Груп”, каже, що наразі найбільші проблеми – це відсутність потрібної кількості тепловозів та планування логістики з боку Укрзалізниці. Вагони недостатньо оперативно забирають з елеватора і рухають в порт, повільно вивантажують і повертають. При технічній можливості зробити 2 – 2,5 оберти, фактично виходить один.
“Через це у нас затрати перевищені на 5 млн. доларів в рік. Це те, що ми втрачаємо через те, що вагони недостатньо швидко повертаються. Адже ми їх беремо в оренду, сплачуючи за кожен день, і від того, як швидко вони рухаються, залежать наші затрати. Додаткові проблеми маємо й від логістики, яка працює непрозоро. Один день до нас приходить 100-150 вагонів, коли ми їх не чекаємо. Іншого дня, коли чекаємо – вони не приходять. Проблема лежить в площині планування УЗ”, – каже керівник компанії.
В результаті аграрії змушені шукати альтернативу ненадійному залізничному перевізнику і доставляти зерно в порти автотранспортом.
Президент Української зернової асоціації Микола Горбачов порахував збитки, які зазнають виробники зерна, переходячи на автотранспортні перевезення: “З точки зору логістики, для аграріїв автотранспорт на порядок простіший. Але він дорожчий. Якщо взяти різницю доставки з основних регіонів виробництва зерна з півночі і заходу до порту, то така доставка буде коштувати з кожної тони на 10 доларів дорожче. Якщо взяти наш експорт в 60 млн. тонн, і врахувати, що половина його неефективно перевозиться, то можна 10 доларів помножити на 30 млн. тонн. Вийде близько 300 млн. доларів. Це недозароблені гроші”.
Замінити залізничний транспорт автомобільним можливо, але стратегічно розглядати його, як альтернативу залізничному немає сенсу – це не вигідно ні бізнесу, ні державі. Для бізнесу він дорожчий, а для держави активні перевезення зерна автомобільним транспортом знівелюють всі успіхи, досягнуті будівництвом і ремонтом доріг.
