Головна Новини Ринок України Затискають у вила: чому “аграрне лоббі” тисне на Мінекономіки і хоче зробити...

Затискають у вила: чому “аграрне лоббі” тисне на Мінекономіки і хоче зробити “ручною” Держпродспоживслужбу

Великий олігархічний бізнес напередодні старту ринку землі намагається створити для себе “подушку безпеки”. Тому профільне Мінагрополітики хочуть зробити максимально слабкою структурою, а міністрів економіки та аграрної політики – зіткнути у конфлікті між собою.

Уряд відновив профільне аграрне міністерство, і це рішення закріплене постановою Кабміну № 1344 від 28 грудня 2020 року. За цим документом, протягом місяця очільники Мінагрополітики та Мінекономіки мають подати проєкти положень про роботу своїх міністерств у нових умовах, а також пропозиції щодо того, які зміни потрібно внести у нормативно-правову базу.

По суті, це має бути такий собі епізод бюрократичного процесу, такого “анбалдінгу” Мінекономіки, котре позбавляється таким чином від невластивих собі функцій, а саме – регулювання специфічних питань аграрного сектору як то реалізація аграрної реформи та запуск ринку землі сільськогосподарського призначення, котрий має відбутись 1 липня 2021 року.

Попередній приклад такого “анбалдінгу” відбувся тоді, коли Мінекономіки та Мінстратегпром змогли розподілити функції контролю й регулювання в оборонно-промисловому комплексі.

Але якщо у випадку ОПК розподіл повноважень відбувся мирно і непомітно, то у випадку із АПК – питання одразу набуло політичного забарвлення, яке лише шкодить реалізації аграрної реформи. Тим більш, що мова йде не про те, хто саме визначатиме майбутнє та стратегію розвитку агросектору в цілому, а лише про те, щоб контролювати Держпродспоживслужбу, і так лобіювати інтереси олігархічного агробізнесу.

Профільні аграрні асоціації, котрі прийнято називати “аграрне лоббі” і які самі себе об’єднують у “Всеукраїнський аграрний форум”, опублікували відкритого листа на ім’я прем’єр-міністра Дениса Шмигаля.

Підписанти листа говорять, що начебто українському АПК загрожує “хаос багатовладдя”, бо за Мінекономіки мають лишити функцію формування та реалізації державної політики щодо розвитку сільського господарства та сфери безпечності і якості харчових продуктів, простіше кажучи – залишити Держпродспоживслужбу в підпорядкуванню Мінекономіки. Хоча досі у відкритому доступі нема проектів положень про Мінекономіки та Мінагрополітики, тому у підписантів листа і нема підстав для таких заяв. Відповідно, сам формат листа, та зміст його тез можна розцінити лише як неправомірний політичний тиск на очільника Мінекономіки зокрема та весь Кабмін в цілому.

Інший суб’єкт у цій історії – міністр аграрної політики Роман Лещенко свої пріоритети в діяльності уже сформулював та озвучив, і ці пріоритети виглядають наступним чином: 1) формування та реалізації стратегії АПК; 2) рух земельної та аграрної реформи; 3) запуск реєстру агровиробників; 4) впровадження агрострахування; 5) вирішення проблеми систем зрошення та меліорації в Україні, і 6) дослівно – “врегулювання складних викликів в біобезпеці і якості продовольства”.

Тобто ще раз: міністр аграрної політики Роман Лещенко чітко означив, що для нього питання функціоналу Держпродспоживслужби на останньому місці серед пріоритетів, і що він збирається фокусуватись лише на специфічно аграрних викликах, що можуть виникнути у цьому випадку.

Таку позицію можна вважати вірною, бо так Мінагрополітики уникне “перенавантаження”, і зможе надійно виконувати свої функції. І заодно – сама Держпродспоживслужба зможе далі займатись виконанням заходів з боротьби із Covid-19 – питання, котре стосується усієї країни, а не лише окремо взятого сектору економіки. І навіть у “нормальному” режимі роботи діяльність Держпродспоживслужби спрямована на контроль не лише в секторі виробництва продуктів харчування, але й також – у сфері діяльності сектору закладів громадського харчування, котре ще прийнято позначати як HoReCa. Історично HoReCa ніколи не належало до сектору АПК.

Ще важливий момент. Формально, Держпродспоживслужба – це не лише апарат чиновників, але й мережа лабораторій та інших дослідних установ, які власне потрібні для реалізації базової функції – контролю за безпечністю та якістю харчів. Але ж одним із векторів реформ в агросекторі зараз є зокрема допуск і приватних лабораторій до контролю справ із безпечністю продукції. І тут було би логічніше, якби аграрні асоціації вимагали для себе ширших можливостей звертатись саме до приватних лабораторій, мінімально контактуючи із чиновниками.

Підписанти листа наголошують на тому, що Мінагрополітики має бути реанімоване на підставі саме “Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України“, затвердженого постановою Кабміну № 1119 від 25 листопада 2015 року. І що, мовляв, саме у відповідності цьому документу Держпродспоживслужба має бути саме у віданні Мінагрополітики.

По-перше, той документ писався із реалій шестирічної давнини, коли Україна саме стала отримувати рекордні врожаї зерна завдяки сприятливим погодним умовам та вмілому використанню агротехнологій. І при цьому існував “земельний мораторій”, котрий був такою собі “подушкою безпеки” для нашого АПК. Але зараз, у 2021 році, реалії зовсім інші: погодні умови якраз “просаджують” урожайність, а легальний ринок землі стартує буквально за півроку. І відповідно, структуру аграрного міністерства потрібно продумувати під нові реалії роботи українського АПК і ніяк інакше.

По-друге, якщо справді буквально слідувати цьому документові, то можна побачити наступний нюанс: зазначене положення визначає чотири головних завдання Мінагрополітики, і близько трьох десятків другорядних завдань, і контроль за якістю харчових продуктів був саме серед списку другорядних завдань. При цьому кожен із керівників Мінагрополітики, котрий посідав цю посаду у період з 2015 року і по вересень 2019 року, так і не спромігся виконати найперше головне завдання профільного міністерства – “формування та реалізація державної аграрної політики”. Така недієздатність і стала причиною ліквідації Мінагрополітики у вересні 2019 року.

Відповідно, нема сенсу опиратись на старе положення і на його основі ще раз створювати нежиттєздатне міністерство, котре не зможе виконувати свої базові функції. Але це якщо слідувати логіці здорового глузду.

У нашій країні великий аграрний бізнес постав у 2000-2010-х роках якраз за іншої логіки – коли профільне Мінагрополітики було органом слабким, недієздатним, і водночас – перевантаженим функціями. А окремі структури в рамках міністерства – зокрема, фітосанітарна інспекція, один із попередників Держпродспоживслужби, – використовувались для реалізації різного роду корупційних “схем”, в рамках яких великий агробізнес-порушник законодавства міг легко уникнути відповідальності за порушення, сплативши “корупційну ренту” чиновникові.

Та й зараз є лише одне раціональне пояснення, чому наше “аграрне лобі” всупереч логіці здорового глузду тисне на Уряд і вимагає передати Держпродспоживслужбу “під крило” Мінагрополітики. “Аграрне лоббі” хоче створити ситуацію, за якої Мінагрополітики не зможе повноцінно керувати галуззю, а Держпродспоживслужба – буде лише “прикривати” порушення законодавства від великого агробізнесу. А таких порушень трапляється безліч, зокрема щодо норм біобезпеки при утилізації відходів свого виробництва, і про це невпинно говорять ЗМІ.

На фоні старту ринку землі крупний агробізнес ще більше буде економити на технологіях та на біобезпеці, щоб “зекономити” для можливого викупу паїв. І на цьому фоні “ручна” Держпродспоживслужба як ніколи важлива.

Тому Мінекономіки та Кабміну не слід піддаватись на тиск “аграрного лобі”, котре лякає “хаосом безвладдя в АПК” у випадку, якщо їх вимоги не будуть виконані.

Втім, якщо профільні аграрні асоціації вийдуть на прямий й коректний діалог і при цьому запропонують бодай “дорожну карту” розвитку галузі, тоді Мінекономіки зокрема та Кабміну в цілому варто цей діалог підтримати.

Громадськість має виходити на діалог, щоб спільно із владою виробляти спільні рішення щодо того, як державі слід регулювати роботу АПК взагалі і як мають розподілятись функції між відомствами зокрема.

Григорій Вовк

Компанія “ПроАгро Груп” може не поділяти думки й позицію своїх авторів.

Перегляди: 1